Український метал: здається, є надія

Відновлення відправки вантажів із чорноморських портів України помітно покращило стан металургії, другої за значимістю експортної галузі. Але чи зможе вона підтримати "на плаву" економіку країни, що воює, в 2024 р. – залишається питанням. Поки що учасники ринку та експерти дають позитивні прогнози. Але є ризики. І десь вони наблизилися до критичної позначки.

Прогнози нездійснені і нові

"Сподіваємося, що 2023 рік стане роком виходу із кризи для гірничо-металургійної галузі (України – авт.)". Коли генеральний директор найбільшого меткомбінату "АрселорМіттал Кривий Ріг" М.Лангобардо зробив цю заяву для ЗМІ (19 січня минулого року), українські метзаводи вже простоювали через дефіцит електроенергії, спричинений ракетним терором рашистів.

Вони повернулися до роботи лише наприкінці зими. І, звичайно ж, М.Лангобардо не знав, що за півроку, 6 червня, його комбінат залишиться без водопостачання після підриву рашистами Каховської ГЕС.

Тому замість обіцяного "утримати частку на внутрішньому ринку та збільшити відвантаження готової продукції до країн Євросоюзу" АМКР у 2023 р. скоротив виплавку сталі ще на 18,5%, до 1 млн т. "Ще" – тому що за підсумками 2022 р. був колосальний обвал виробництва майже в 5 (!) разів до попереднього довоєнного року, до 1,2 млн т сталі.

Динаміка галузі в цілому абсолютно ідентична. Тобто, падіння сповільнилося, а десь зовсім зупинилося. Але це навіть не натякало на вихід із кризи. Просто галузь уже лежала на дні. Занурюватися глибше не було куди. Далі міг бути лише повний колапс.

Проте минулий рік для української металургії справді став переломним із двох причин.

По-перше, це розблокування морського експорту, що дозволило відновити відвантаження залізняку зарубіжним клієнтам.

З серпня 2023 р. до лютого ц.р. завдяки морському "коридору" від ЗСУ вдалося експортувати майже 20 млн т товарів. З них приблизно третина – продукція підприємств гірничо-металургійного комплексу.

"Україна експортує 2,5-3 млн т руди та металу на місяць", – зазначав у середині лютого ц.р. топ-менеджер однієї з найбільших українських металургійних компаній у коментарі ЗМІ.

Справді, статистика перших місяців 2024 р. вийшла обнадійливою. Січневий сталевий експорт у грошовому вираженні виявився на 65,4% вищим, ніж за той же період роком раніше – $274,1 млн. Для порівняння: у грудні 2023 р. металоекспорт дав $214,5 млн, у листопаді – $174,38 млн.

При цьому експорт готової продукції металопрокату зріс до 400,4 тис. т порівняно з 91,6 тис. т у січні 2023 р.

По-друге, дуже важливим для галузі було зростання внутрішнього металоспоживання: до 3,51 млн т у 2023 р. проти 1,6 млн т у 2022 р. Це загальні обсяги продажу готової сталевої продукції в країні, включаючи імпорт.

Більш ніж дворазове зростання пояснюється державним фінансуванням проєктів відновлення інфраструктурних об'єктів, зруйнованих рашистами.

Українські металурги при цьому змогли збільшити продажі на внутрішньому ринку з 977 тис. т у 2022 р. до 2,39 млн т у 2023 р. Тобто, повної зупинки минулого року їм вдалося уникнути завдяки держзамовленням. Нині сприятлива динаміка зберігається.

Все це дає підстави для позитивних очікувань на цілий рік. М.Лангобардо наприкінці грудня минулого року заявив про плани наростити завантаження потужностей АМКР у 2024 р. до 50% проти 30% у 2023 р.

Гірничо-збагачувальний комбінат "Суха балка" (м. Кривий Ріг) у березні анонсував збільшення річного виробництва товарного залізняку на 20%, до 1,134 млн т.

Загалом у галузі асоціація "Укрвтормет" прогнозує збільшення виплавки сталі до 6,8-7 млн т за підсумками ц.р. Головний аналітик GMK Center А.Тарасенко вважає, що зростання буде мінімум до 6,2-6,3 млн т.

"Якщо критичних ризиків вдасться уникнути і експортний коридор продовжить ефективну роботу, то випуск сталі в Україні цього року може становити 7,2-7,5 млн т", – додає він.

За словами експерта, "ступінь вирішення логістичних проблем, а також стабілізація стану бойових дій залишатимуться основними факторами, які визначать, чи будуть виконані заявлені плани підприємств".

"Поки що можливість металургійних заводів виробляти продукцію обмежується пропускною спроможністю логістичних шляхів, а надходження інвестицій безпосередньо залежить від ситуації в країні", – констатував він.

Держава допоможе?

"Найважливіше, що зараз може зробити уряд для української металургії – забезпечити безперешкодний експорт морем", – заявила міністерка економіки Ю.Свириденко під час грудневої поїздки на АМКР.

Нині це питання можна вважати майже закритим. Планомірним знищенням ЧФ РФ українські спецслужби та ЗСУ ставлять хрест на можливостях рашистів блокувати вантажне судноплавство у Чорному морі.

Щоправда, залишається можливість ракетних ударів по портових терміналах. Але тут уже вся надія на майстерність українських зенітників та американські протиракетні комплекси Patriot.

Крім того, Кабмін виконав "домашнє завдання" у контексті економічної дипломатії: Єврокомісія (ЄК) наприкінці січня ц.р. опублікувала свої пропозиції щодо продовження "митного безвізу" для України ще на 1 рік, до 1 липня 2025 р.

"Митний безвіз" було запроваджено з 1 липня 2022 р. для підтримки у зв'язку з російською агресією, він включає скасування всіх мит та антидемпінгових розслідувань до всієї української продукції при експорті до ЄС.

Щоправда, тепер ЄК із 1 липня ц.р. збирається використовувати т.зв. "механізм екстреного гальмування" для "захисту чутливої сільгосппродукції ЄС". Тобто, допускається поновлення мит, якщо буде перевищено показники імпорту з України за 2021-2022 роки. Але ці заходи не стосуються нашого сталевого експорту.

Це дуже важливо, бо в умовах повномасштабної війни та портової блокади, що мала місце, європейський ринок збуту став основним для українських металургів.

Водночас залишається питання, яке потребує урядового втручання. Вище зазначалося зростання внутрішнього споживання сталевого прокату, що забезпечило завантаження метзаводів. В асоціації "Укрметалургпром" прогнозували, що у ц.р. воно сягне 3,7-4 млн т.

Проте квартальні показники виявилися невтішними. Продаж металопрокату в Україні скоротився на 27% (тобто майже на третину) у річному порівнянні, до 610 тис. т. Можна припустити, що це викликано "пробуксуванням" з надходженням закордонної фінпідтримки.

Через це Кабміну довелося урізати фінансування відновлювальних робіт. Такий об'єктивний чинник, але є й суб'єктивний. Мало того, що попит на метал в Україні знову почав падати, то ще при цьому зросла частка імпортної складової – з 25% до 41%.

Це означає, що грошима українських платників податків забезпечується робота закордонних метзаводів. Очевидно, таке абсолютно неприпустимо навіть у мирний час. Тим паче зараз.

Наявність проблеми підтверджує генеральний директор асоціації "Укртрубпром" Г.Польський. Підприємства, що входять до асоціації, в 2023 р. наростили виробництво сталевих труб на 10%, до 496 тис. т.

За словами Г.Польського, "виробничі результати за підсумками року могли бути вищими, якби імпортна продукція з Китаю не заходила у великих обсягах на вітчизняний ринок, особливо коли в Україні виробляються аналоги".

"Китайська трубна продукція просто заповнила український ринок як у приватному сегменті, так і на тендерах державних компаній", – наголосив гендиректор "Укртрубпрому". Він висловив сподівання, що державі "вдасться вирішити ганебну проблему проникнення імпорту, зокрема на державні тендери".

Ще одна проблема – кадровий "голод". Вже рік тому, до кінця березня 2023 р., за даними "Укрметалургпрому", на підприємствах ГМК було мобілізовано 10-30% загальної чисельності персоналу. І за минулий рік показник лише зріс.

Тепер кадрова криза у галузі загрожує загостритися: після ухвалення Верховною Радою нового закону про мобілізацію. Розширення виробництва потребує додаткових робочих рук. Яких зараз уже нема де взяти.

У середині квітня Т.Петрук, директорка із персоналу найбільшої української металургійної групи "Метінвест", заявила, що бронювання 50% працівників на виробничих підприємствах недостатньо.

"Практично на всіх підприємствах ми вибрали цю квоту. Проблему треба вирішувати комплексно, брати до уваги специфіку галузі. На нашому підприємстві не можуть працювати виключно жінки, бо це гірничо-металургійна промисловість. Що далі? Хто працюватиме?", – наголосила топ -менеджерка.

На жаль, відповіді це питання зараз немає. Тим часом, загальний кадровий дефіцит підприємств "Метінвесту", за даними компанії, вже зараз перевищує 4 тис. співробітників.